Скасувати відмову в громадянстві, що заснована на проблемах характеру дуже складно

Оскільки Британський Парламент надав Міністерству внутрішніх справ абсолютне право відмовляти в односторонньому порядку в подачі заяви на отримання громадянства з міркувань характеру, заявникам юридично складно скасувати рішення, прийняте на цій підставі. Про це свідчить нещодавнє рішення Апеляційного суду у справі R (Amin) проти державного секретаря Міністерства внутрішніх справ [2022] EWCA Civ 439.

Передісторія

Передісторія цієї справи підтверджує вищесказане. Пан Амін є громадянином Іраку, який дружив з Муллою Крекаром з 1970-х років. Мулла Крекар є лідером групи "Ансар аль-Іслам", яка "розглядається як група з екстремістськими поглядами". Пан Амін відвідав Муллу Крекара в Норвегії в 2004 році і в підсумку одружився там на його дочці. У 2005 році він також жив з членами групи "Ансар аль-Іслам" в Лондоні. В значній мірі, через його зв'язки з особами, які вважаються екстремістами, в Жовтні 2005 року на пана Аміна був накладений контрольний наказ, що обмежує його пересування та контакти з іншими особами. В результаті, це було скасовано паном Аміном в суді, але в Серпні 2006 року на нього був накладений новий законний контрольний наказ, який діяв до Липня 2008 року. Однак пану Адміну ніколи не пред'являлося ніяких кримінальних звинувачень.

Міністерство внутрішніх справ відхилило заяву пана Аміна про натуралізацію як громадянина Великобританії на підставі побоювань, пов'язаних з його зв'язком з групами та окремими особами з екстремістськими поглядами. Не зважаючи на те, що Міністерство внутрішніх справ не дало жодних доказів того, що пан Амін сам дотримувався або все ще дотримується екстремістських поглядів, воно прийшло до висновку, що він повинен був знати про екстремістські погляди людей і груп, з якими він був пов'язаний. На противагу позиції Міністерства внутрішніх справ пан Амін стверджував, що його зв'язок з Муллою Крекаром був заснований на сімейних узах, які були посилені його одруженням на дочці Мулли в 2004 році, і що він не цікавився політичними поглядами свого тестя і не поділяв їх. У будь-якому випадку, стверджував пан Амін, оскільки, згодом він розлучився з дочкою Мулли, у нього більше не було контактів ні з ним, ні з іншими членами групи "Ансар Аль-Іслам". Наприкінці, пан Амін стверджував, що рішення Міністерства внутрішніх справ відхилити його заяву на отримання громадянства було незаконним, оскільки було нераціонально припускати, що він поділяв погляди людей, з якими він спілкувався ще в 2005 році, і протягом 14 років, що минули з тих пір, він не контактував з будь-якими особами або групами, які вважалося "мають екстремістські погляди".

Рішення Апеляційного суду

Суд розглянув цю аргументацію, але вирішив, що "не вважає, що це спростовує будь-які доводи, що стоять за відмовою". Що стосується періоду часу, Суд заявив:

"Не існує фіксованого або встановленого періоду часу, після закінчення якого, при прийнятті рішення про те, чи володіє людина хорошим характером, слід брати до уваги більш ранні асоціації. Керівництво не встановлює будь-якій фіксований період. Насправді, такого фіксованого періоду бути не може. Чи слід ігнорувати такі асоціації, буде питанням факту в кожному конкретному випадку. Питання часто полягатиме в тому, чи може заявник продовжувати розділяти або схвалювати екстремістські погляди тих, з ким він спілкувався в минулому. [Пункт 27]"

Пояснення

Незважаючи на те, що Суд погодився з оцінкою Міністерства внутрішніх справ про те, що пан Амін, можливо, поділяв екстремістські погляди людей і груп, з якими він спілкувався ще в 2005 році, він також не знайшов позитивних доказів того, що ці погляди могли змінитися, і прийшов до висновку, що вони "можливо, залишилися в основному колишніми", незважаючи на шлюб та сім'ю. Суд зазначив у своєму рішенні:

"Питання про те, чи задоволений відповідач тим, що заявник є людиною з хорошим характером, таким, що його слід розглядати як має право на отримання британського громадянства, обов'язково передбачає оцінку або судження з боку Державного секретаря. Парламент доручив це рішення Державному секретарю. Якщо тільки її рішення не є ірраціональним або не свідчить про будь-яке відповідне недотримання принципів публічного права, рішення про те, чи задоволена вона тим, що дана особа володіє хорошими якостями в даному контексті, є питанням Державного секретаря. Крім того, заявник повинен переконати Державного секретаря в тому, що він володіє хорошим характером; Державний секретар не повинен доводити, що у нього поганий характер. [25]”

Це може здатися дивним, але насправді заявник повинен довести, що у нього хороший характер, якщо рішення Міністерства внутрішніх справ буде негативним. Враховуючи, що перешкода, що стоїть перед Судом для скасування рішення Міністерства внутрішніх справ, настільки велика і її важко подолати, єдиним засобом правового захисту для заявників є твердження про те, що рішення Міністерства внутрішніх справ є ірраціональним. У цьому полягала суть аргументації пана Аміна, але Суд визнав, що побоювання Міністерства внутрішніх справ з приводу характеру були раціональними, і виніс рішення на його користь.