Верховний суд постановив, що необхідно враховувати права членів сім'ї, які проживають за кордоном, відповідно до статті 8

Верховний суд постановив, що там, де існує сімейне життя, необхідно враховувати права членів сім'ї, які проживають за кордоном, відповідно до статті 8, і неправильно зосереджуватися лише на правах спонсора, який проживає у Великобританії.

Виходячи з цього, відмова у видачі дозволу на в'їзд сирійській родині була визнана незаконною.

Судова справа, про яку йде мова, називається – Al Hassan (Article 8, entry clearance, KF (Syria)) [2024] UKUT 00234.

Фабула справи

Заявники – члени сім'ї, жили разом в одному будинку в Сирії, перш ніж втекти до Йорданії, в результаті чого вони розлучилися зі спонсором. Спонсор, пані Аль-Хелвані, опинилася у Великобританії в 2014 році. Заявниками є брат і сестра спонсора і кожна з їх відповідних сімей.

11 серпня 2021 року заяви заявників на отримання дозволу на в'їзд до Великобританії для приєднання до спонсора були відхилені на тій підставі, що вони не відповідали вимогам імміграційних правил і відмова не порушувала їх прав, передбачених статтею 8 Європейської конвенції з прав людини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що між багатьма членами сім'ї існували "більш ніж нормальні емоційні зв'язки", так що їх виключення було б "суттєвим втручанням" у їхні права, передбачені статтею 8. Однак суддя відхилив апеляцію на тій підставі, що втручання не було непропорційним.

Помилкове юридичне рішення

Слухання відбулося 23 серпня 2023 року, і позивач, який подав апеляцію, заявив, що суд допустив помилку у своєму підході до оцінки втручання у встановлене сімейне життя людини за межами Великобританії. Стверджувалося, що було б неправильно зосереджуватися лише на правах тих, хто перебуває у Великобританії, і що непереборні обставини тих, хто перебуває за межами Великобританії, також мають значення.

Верховний суд посилався на прецедентне право Апеляційного суду, в якому говориться, що особа, яка перебуває за межами країни, яка підписала Європейську конвенцію про права людини, може посилатися на статтю 8 в дуже обмежених обставинах для в'їзду в країну, що підпадає під дію Європейської конвенції з прав людини.

Верховний суд не погодився з тим, що згідно із законом було б правильним зосередити увагу виключно на правах спонсора, заявивши, що «це може призвести до нездатності належним чином зосередитися на сімейній одиниці в цілому та правах усіх зацікавлених осіб».

Верховний суд визнав, що суд першої інстанції допустив помилку, визнавши, що заявники зазнавали серйозного ризику і що сімейне життя існувало, а потім не зміг належним чином розглянути сім'ю як єдине ціле і неправильно охарактеризував ризик для їх приватного життя. Верховний суд встановив: "Важко зрозуміти, як такий серйозний ризик, у тому числі смерть, яка може зруйнувати сімейне життя, не є втручанням у сімейне життя, і в тій мірі, в якій суддя робить це, його підхід ірраціональний".

Перегляд рішення

Потім Верховний суд переглянув рішення на тій підставі, що висновки суду першої інстанції про існування сімейного життя не оскаржувалися, а заявникам загрожувала примусова висилка до Сирії і серйозний збиток. Тому єдиним рішенням, яке слід було змінити, було рішення про пропорційність.

Потім Верховний суд приступив до розгляду питання про пропорційність, відправною точкою якого стало те, що заявники не відповідають вимогам імміграційних правил. На користь відмови говорять такі фактори, як те, що вони не говорять на англійській мові, і, ймовірно, має місце "значна залежність від державних допомог протягом тривалого періоду часу".

Фактором, який був вирішальним на користь позивачів, була значна небезпека, з якою вони зіткнулися. Найкращі інтереси дітей полягали в тому, щоб переїхати до Великобританії, проте суд визнав це відносно незначним фактором. Спонсор не міг бути повернутий до Сирії без ризику для себе, і це не відповідало б найкращим інтересам її чотирьох дітей.

Верховний суд дійшов висновку, що "беручи до уваги всі ці фактори, враховуючи конкретні факти щодо рівня ризиків для цих заявників, я задоволений конкретними фактами цієї справи, згідно з якими відмова у дозволі на в'їзд була непропорційною", і в підсумку, апеляція була задоволена.